Аграрний ринок: COVID-19 змінює правила
Пандемія спричинила багато довгострокових змін, у тому числі у глобальному секторі сільського господарства. Сім головних з них визначили нідерландські експерти з Rabobank – інвестор у виробництво продовольства та сільське господарство.
COVID-19 диктує свої умови гри на ринку аграріїв. Наслідком пандемії стало переривання процесу глобалізації постачальних ланцюжків з перевезення сільськогосподарської продукції. За дослідженнями Rabobank водночас з суттєвим зниженням попиту на біопаливо підвищилась стурбованість урядів країн стосовно продовольчої безпеки.
Відповідно до даних World Grain зі звіту «Зерновий та олійний сектор в світі після COVID-19», до семи основних змін у глобальному сільському господарстві відносять:
- зміна звичок споживачів;
- посилення втручання держави;
- зниження попиту на біопаливо;
- посилення стурбованості уряду щодо безпеки продовольства;
- збільшення вкладів у цифрові ланцюжки постачання;
- деглобалізація ланцюжків постачальників;
- зниження попиту на кормову продукцію.
Найбільш значущою з перерахованих змін експерти вважають зміну звичок споживачів. Якщо порівнювати дані до початку пандемії, та після появи COVID-19, показник американців, що їли у закладах харчування, знизився з 51% до 5%. Це було спричинено закриттям HoReCa та різними обмеженнями.
Також експерти банку зазначили різке зростання попиту на бакалію (макаронні вироби, крупи та борошно) та хлібобулочні вироби.
За словами Стівена Ніколсона, аналітика по олійним та зерновим культурам Rabobank та автора досліджень, нові звички споживачів, які запровадила пандемія, після її закінчення стануть нормою.
Щодо продовольчої безпеки треба зазначити, що COVID-19 змусив уряди майже всіх країн змінити стратегії придбання зернових культур. Так Китай задля збільшення запасів за останні місяці імпортував збільшені обсяги сої та кукурудзи. Не відстають від Піднебесної й інші країни-імпортери зерна.
Такі зміни Ніколсон вважає добрими у короткостроковій перспективі. А ось у довгострокових планах, за його словами, через це імовірне виникнення накопичення величезних обсягів зернових, які підвищать ринкові ціни.
Дослідження банку також прогнозують розвиток власних ринків продовольства у країнах та просування ними внутрішнього виробництва з метою збільшення можливостей з самозабезпечення. Зовнішні контракти будуть обмежувати, залишаючи лише певне коло привілейованих торгових партнерів.
Ніколсон зазначив, що такі зміни заподіють шкоди основним країнам-експортерам олійних та зернових культур, знизивши їх конкурентні переваги.
Також аналітик вважає імовірним ще більш істотне посилення втручання уряду у справи учасників ринку зернових через бажання влади отримати гарантії сталості постачання зерна.